Баратівка – мій рідний край

Мій рідний краю, синьоокий, ясночолий,

З дитячихроків я залюблений у тебе:

Тут височінь небес, степів простори

І тиха річка, над якою плачуть верби.

Тут все моєму серцю найдорожче:

Мій рідний дім, батьки, мала сестричка,

Яблунька, що під вікном шепоче,

Й розквітлі біля двору чорнобривці.

На вранішній траві роса іскриться,

Веселу пісню жайворонка чую,

Проходжу полем, де хвилюється пшениця,

Мій рідний краю, як тебе люблю я.

Люблю тополі, що шумлять біля дороги,

І одинокий кущ шипшини серед поля,

І хвилі Інгульця, що намочили ноги.

Тебе, мій краю, не забуду я ніколи.

Я виросту, піду від отчого порогу,

Й відкриються переді мною тисячі доріг,

Та буду повертатись знову й знову

В Баратівку на батьківський поріг.

Я знаю, що мене в житті чекають

Незвідані шляхи, чужі краї,

Та я синівським серцем відчуваю

Тепло моєї рідної землі.

Автор - учень 7 класуБаратівської ЗОШ І-ІІІ ст. Снігурівськоїрайонної ради МиколаївськоїобластіМіщанін Дмитро